Iван Якович Франко

Iван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах Дрогобицького повiту (тепер с. Iвана Франка Дрогобицького району Львiвської обл.) в родинi коваля. З батькiвської кузнi вiн винiс першi знання про життя галицького селянства, про працю людини, а вiд матерi перейняв любов до народної пiснi. У 1875 р. закiнчив Дрогобицьку гiмназiю i вступив на фiлософський факультет Львiвського унiверситету. Друкуватися почав 1874 р. у студентському журналi "Друг". У 1877 р. Франка та iнших членiв редакцiї "Друга" заарештовують, пiсля цього арешти вiдбувались у 1880 та 1889 рр. Iван Якович продовжує займатись видавничою дiяльнiстю: разом з Михайлом Павликом видає журнал "Громадський друг", пiсля його закриття — альманахи "Дзвiн" i "Молот", а згодом — революцiйно-демократичний журнал "Життя i слово". У 1893 р. захищає у Вiднi докторську дисертацiю на звання доктора фiлософських наук. 1887 року виходить перша збiрка його поезiй "З вершин i низин" — найвидатнiше явище в українськiй поезiї пiсля "Кобзаря" Тараса Шевченка. Згодом вийшли друком збiрки "Зiв'яле листя" (1896), "Мiй Iзмарагд" (1898), "Iз днiв журби" (1900), фiлософська поема "Мойсей" (1905). У 80-х роках побачили свiт найкращi повiстi Iвана Франка "Борислав смiється" (1882) та "Захар Беркут" (1883). Здобула популярнiсть п'єса "Украдене щастя" (1893). Лише частина спадщини великого українського письменника опублiкована у 50-ти томах. 28 травня 1916 року Iван Якович помер. Його похоронено у Львовi, на Личакiвському кладовищi. Наш народ гiдно шанує пам'ять Iвана Франка. Його iменем названо один з обласних центрiв України, Львiвський державний унiверситет, с. Нагуєвичi, багато вулиць. У рiдному селi великого Каменяра та у Львовi вiдкрито лiтературно-меморiальнi музеї Iвана Франка.