Михайло Петренко

Миха́йло Микола́йович Петре́нко (*1817, ймовірно у Слов'янську, Ізюмського повіту — † 25 грудня 1862, Лебедин) — поет Харківської школи романтиків, автор віршів «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…», «Взяв би я бандуру…», «Ходить хвиля по Осколу…», котрі стали народними піснями.

Основу наданої біографії становить «Формулярный списокъ о службѣ Лебединскаго Уѣзднаго Стряпчаго Титулярнаго Совѣтника Михаила Николаевича Петренка. За 1858 годъ». (Сумський обласний архів, ф. 523, оп. 1, спр. 158, арк. 11-14).Спроби дослідження біографії Михайла Петренка робилися здавна, проте, ця тема вивчена мало. На жаль, інколи все зводилося до збирання різноманітних спогадів та чуток, що закінчувалося лише написанням розповідей, які мали дуже сумнівне відношення до Михайла Петренка, та його батьків (про так званий Слов'янський період життя).

Вперше аналітичний підхід у вивченні біографії Поета прослідковується у Г. Нудьги в статті «Два поети-романтики» , що вийшла в 1960. Автор пильно розглядає раніше згадані в літературі біографічні довідки М. Петренка, а також аналізує вірші Поета, виявляючи інформацію, пов'язану з його біографією. В 1984 в газеті «Комуніст» була опублікована стаття І. Овчаренка, де розповідалося як студентський гурток книголюбів під керівництвом Н. М. Корнієнко збирав інформацію про Петренків, що проживали в Слов'янську. В цей час автор був вже знайомий з Наталією Борисівною (правнучка по сину Поета Миколі) та Костянтином Михайловичем (її чоловік) Шептіями, які проводили архівні пошуки, та повідомляли І. Овчаренка про знахідки. У статті також згадується й про місцевого археолога-краєзнавця А. Абрамова, що також, начебто, досліджував Петренків, що мешкали в м. Слов'янську в ХІХ та ХХ століттях.

Прізвище Петренко було й є одним із найпоширеніших на території не лише України, та, нажаль, деякі сучасні дослідники біографії Михайла Петренка роблять ту саму помилку, якої припускалися їх попередники: у Слов'янську мешкало кілька родів Петренків, але не всі вони були родичами.

Через це з'явилися наповнені суперечливою інформацією й украй сумнівними припущеннями версії біографії Михайла Петренка від сучасних краєзнавців зі Слов'янська. Ними, на сумнівних спогадах побудована хибна версія слов'янського періоду життя Михайла Петренка, та його батьків.

Не виключно, що Михайло Петренко народився в місті Слов'янську (зараз Донецька область) Слобідсько-Української губернії Російської імперії, але документально це ще не підтверджено.

Михайло народився в сім'ї губернського секретаря Миколи Дмитровича Петренка (1792 р. н.), що походив з дворян, проживав у Слов'янську і служив у Слов'янській городовій ратуші. Саме сукупність цих фактів дає підстави вважати, що Михайло народився в Слов'янську. У Формулярному списку М. Д. Петренка на вересневу третину 1828 згадується, що його дружина мала дерев'яний будинок в Слов'янську (с. 200). Далі, надається послужний список Миколи Петренка: у службу вступив у Городову ратушу підканцеляристом — 22 серпня 1806; канцелярист — з 2 листопада 1807; губернський реєстратор — з 1 травня 1808; колезький реєстратор — з 31 грудня 1812; губернський секретар — з 31 грудня 1816; колезький секретар — з 31 грудня 1819; титулярний радник — з 31 грудня 1822; 22 червня 1822 указом Слобідсько-Українського; губернського правління призначений в ратушу секретарем.

Михайло Петренко був одружений на дворянці Анні Євграфівні Миргородовій (православного віросповідання), мав п`ятеро дітей. Наступні записи зроблено з формулярних списків та церковних метричних книг, які на сьогоднішній день вдалося розшукати в архівах:

Син Микола, народився 16 серпня, охрещений 23 серпня 1849. Дочка Людмила, народилася 23 серпня, охрещена 28 серпня 1851. Людмила померла до 1853 (до складання формулярного списку 1853 року). Дочка Варвара, народилася 16 січня, охрещена 20 січня 1853. Варвара померла в дитячому віці до 1858 (до складання формулярного списку 1858 року). Дочка Марія, народилася 23 січня, охрещена 29 січня 1855. Син Євграф, народився 20 квітня 1857. Євграф Михайлович Петренко помер 14 січня 1910 й похований на кладовищі невеликого кримського селища Таганаш.

Дітей Михайла Петренка хрестили в різних церквах м. Лебедина. Це може свідчити, що його родина кілька разів міняла місце проживання (с. 210).

Поки невідомо як складалося подальше життя дружини Михайла Миколайовича — Анни Євграфівни та їхньої дочки Марії...