Олесь Ульяненко

Справжнє ім’я Олеся Ульяненка — Олександр Ульянов. Це дуже незвичайний письменник. Уявіть собі, спеціально для нього свого часу створили Малу Шевченківську премію. Письменнику її вручили 1997 року за роман «Сталінка». З того часу нова премія має вручатися за найкращий дебют року в будь-якому жанрі. Олесь Ульяненко народився у 1962 році в містечку Хорол на Полтавщині. Вчився в Лубенському медучилищі та в моршколі. Протягом свого життя Олесь Ульяненко випробував купу професій: шахтар, електрик, слюсар, монтажник, вантажник. А ще він воював і... був шаманом у Якутії! Про цей шаманський досвід Олесь Ульяненко якось розповів Олександру Моцару: «Якутія дуже красива. Я випадково туди потрапив. У 15 років вкрав вдома 15 рублів і втік світ за очі. Місцеві змусили битися з їхнім шаманом, і я його побив. Ну і шаманив, як міг, аби виправдати їхню довіру. Це ж усе не на вербальному рівні. Якщо хочеш людині допомогти, біль зняти чи з запою вивести, то допоможеш». 18 серпня 2010 року 48-річний письменник помер від серцевого нападу. За своє життя Олесь Ульяненко написав чимало цікавих текстів. Вони ставали скандальними. Навіть попри «нетусовочність» автора. В текстах письменника важливе місце належить дослідженням естетики смерті та темної сторони душі. Список текстів: «Сталінка. Дофін сатани» (1993), «Зимова повість» (1994), «Богемна рапсодія» (1999), «Вогнене око» (1999), «Син тіні» (2002), «Знак Саваофа» (2003), «Квіти Содому» (2005), «Серафима» (2007), «Жінка його мрії» (2009, 2010), «Там, де Південь (2010).

Олесь Ульяненко

Books