Іларіон Київський

Святитель Іларіон (? - † 1055) - Митрополит Київський і всієї Русі, перший митрополит русин, оратор і письменник, церковно-політичний діяч давньої України.Про життя і діяльність Іларіона повідомляють руські літописи під 1051 (рідше - під 1050) роком.Митрополит Київський Іларіон походив із родини нижньогородського священика й сам був священиком придвірної церкви Св. Апостолів у князівському селі Берестовім (під Києвом). Уже в ці роки Іларіон вів суворий подвижницький спосіб життя. Він викопав собі печеру на березі Дніпра й часто залишався у ній для таємної молитви. Згодом цю печеру зайняв преподобний Антоній Печерський. Від преподобного Антонія Іларіон і прийняв чернечий постриг.1051 року собором руських архієреїв святитель Іларіон був поставлений Митрополитом Київським і всієї Русі. Він увійшов в історію Руської Церкви як перший Митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископів. Пізніше святитель Іларіон був затверджений Константинопольським Патріархом.Святитель Іларіон вирізнявся чудовою для свого часу освітою, був блискучим духовним пастирем і проповідником. Його діяльність припала на період утвердження й зміцнення християнства на Русі. Для досягнення успіху в цій важливій справі Митрополит Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, Митрополит Іларіон писав праці, де прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою. Первосвятителем Руської Церкви він був недовго: 1054 року відійшов від керування Митрополією. Помер він 1067 року й прославлений у лику святих.Ці уривчасті відомості про Іларіона стають більш зрозумілими, якщо їх зіставити з літописними повідомленнями про просвітницьку діяльність князя Ярослава Володимировича Мудрого. Так, ще за часів свого князювання в Новгороді Ярослав розпорядився зібрати дітей старост і священиків для навчання їх читати і писати. Сам Ярослав "любя церковные уставы, попы любяще по велику, излиха же черноризьце, и книгам прилежа и почитая і часто в нощи и в дні", "насія книжными словесы сердца вірных людіи". Поширення князем книжності і писемності на Русі виразилося ще й у тому, що він "собрав писцы многы", організував переписування слов'янських і перекладних грецьких книг, завдяки чому при Софійському соборі в Києві була улаштована перша бібліотека.Формування Іларіона як майбутнього письменника й оратора проходило, таким чином, в атмосфері освоєння Руссю нової європейської культури, а його освіченість і талант, треба думати, не залишилися непоміченими при виборі Ярославом претендента на митрополичій престол.Той факт, що саме русин займає посаду митрополита, розцінюється як початок боротьби за незалежність Київської митрополії від грецької. Іларіон, чия діяльність протікала в повній згоді з князем Ярославом, виявився його вірним помічником і однодумцем. Він був співавтором Ярослава в складанні церковного статуту - Судебника ("Ярослав съгадал есмь с митрополитом с Ларионом, сложил есмь греческий номоканун") Своєю участю в літописанні, літературною діяльністю Іларіон багато в чому сприяв становленню української духовної культури.У 1054 р. після смерті Ярослава Іларіон, очевидно, був усунутий з посади київського митрополита, тому що його ім'я не згадується літописами серед присутніх на похороні князя. Видається, що колишній митрополит усамітнився у Києво-Печерському монастирі ("ископа печерку малу двусажену кде ныне ветхыи манастырь печерьскыи").Пам’ять святителя вшановується Церквою 28 серпня.